post.impreza

post.impreza has been a member of Linktree for 4 years and joined in June 2022. Resources post.impreza has populated their site with include: • Study Visit культурних журналіст_ок до Одеси та Миколаєва • Мистецтво на периферії війни • Вікрита дискусія 21 жовтня/ Реєстрація • «Важче, ніж сплавляти ліс, було лише мольфарити» • «Театру потрібно думати над тим, як працювати з травмованим суспільством» • «Де ти зараз? — Я в підземному переході» • Те, що заважає стати проповіддю, стає нею • «Експериментальність це можливість для режисера дивитися ширше, а не робити щось конвенційне» • «У нас весь час відбувається розрив зв'язків між десятиліттями, бо хтось постійно намагається перервати ці зв'язки» • Сучасне мистецтво на пагорбі понад містом • Картини для допомоги бойовим медикам • Сором, задоволення та інші її історії • Самоомана культурного фронту • Шпарина у неправедному мурі • Про хати й людей, які їх творять • Бієнале не дає говорити реальності самій за себе • Габсбурзький міф • Дещо про розірвані кінці і можливі способи вузловʼязання • Відповідальність називати себе художницями • Не тільки «Тіні забутих предків»: розмаїті образи Гуцульщини в кіно • «Роми — частина нашої історії та суспільства» • «Абсолютно неконвенційне мистецтво, яке не шукає компромісів з глядачем» • Перший фестиваль «РОК-ВИБУХ» (Дисбаланс, Que Pasa, Фліт, Карна) • «Реставрація — це виклик та головоломка». Розмова з реставратором Валерієм Твердохлібом • «Навіть якщо не знаємо імен похованих, відкриваючи ці могили, не даємо їх забути» • Архаїчні та новочасні візії у творах Нікіти Тітова і Тараса Кузьми на виставці «Скотний двір» • Ігри з тілами та пам’яттю • Василь Романець: «Наша мета — більше розповідати про музей» • Мистецтво, свобода, незалежність. Що треба знати про «Імпрезу» • Про «місце» і місто • Роман Григорів: «Кожному місту потрібен свій Porto Franko» • Які вистави театрів Івано-Франківська можна подивитись онлайн - Postimpreza • Роздуми про «Скотний двір» • Розправляючи крила «Сокола». Як в Коломиї працює мала філармонія • Краплі, бузина, тумани. Як Франківськ та Карпати стали базою для нового періоду творчості Олі Михайлюк - Postimpreza • «Колумб» означає рух. Історія фотоклубу з Франківщини - Postimpreza • «Тут був художник» • Зоряна Козак: «Мені не настільки важливий результат, як досвід роботи з різними техніками та матеріалами» • «Театр як вічна колаборація» • Відвідувачам бібліотеки post impreza • «Перевідкриття минулого: як ми шукаємо, вивчаємо і зберігаємо культурну спадщину» • Detali анонсували перший реліз власного лейбл • «Перебування у світі, який тримається мови, а не в мові, яка тримається світу» • Ар-брют. Вихлопна фіксація • Усе плине, але не все минає. Липнева виставка Ростислава Котерліна, яку варто було неспішно побачити у «Ваґабундо» • Рослина, що породила бруньки. Спогади про оркестр радості та щастя • Сергій Glow: «Якщо порівнювати себе з кимось — то тільки із собою колишнім» • «Останні пророки в країні вчорашніх богів» - Postimpreza • «Ми не боїмося показувати кіно про війну в Україні під час війни в Україні» - Postimpreza • «Неможливо, щоби існувало суспільство, всередині якого немає жодної згоди» • Як писати п’єси про війну. Бліц з драматургинею Лєною Лягушонковою • «У Пошуках Збалансованої Ідентичності» • Брак фахової арткритики, монетизація та інші виклики. Як минув перший рік роботи медіа про культуру Франківщини Post impreza • «Немає бажання довести свободу, є можливість нею користуватися» - Postimpreza • Між митцем та світом. Яким є шлях кураторських висловлювань після 24 лютого - Postimpreza • Як звук стає терапією. Бліц з творцем проєкту Ambiotik з Калуша • Станіслав: туга за несправжнім • Назар Фурик: «Мені важко працювати над роботами, які не стосуються війни» • «Спогади про Крим»: бліц із художником Володимиром Шияном • Як (не) боятись утопії • Хто береже памʼять про Франківськ? Розмова засновників обʼєднання «Моє місто» • Про кіно, серіали і театральне життя Франківська. Бліц з актором Романом Луцьким - Postimpreza • У Франківську запускають новий лейбл електронної музики • З Краматорська до Urban Space 100: бліц з Миколою Дороховим - Postimpreza • Між гаражем і заводом • Міцкевич на «Байрактарі» • «Ми бʼємося, щоб довести, що панк-рок і "Потужняк" — це не гівняр-рок» • Можливість озера • Чому «Дністер»? • «Катрін»: історія культового місця у Коломиї • Пейзаж як умова його існування • Любов до ландшафтів і музики: історія фестивалів «Шешори» та «АртПоле» • Як організовувати виставки у Франківську • Рада оборони чи заборони • Хто, як і з чого у середині 90-х знімав під Франківськом велике італійське кіно про Голокост • Розламана глядачка і цілюще джерело • Серед ангелів і чугайстрів. Кілька слів про Тараса Прохаська - Postimpreza • Не йди від нас… а ти будь з нами • Дім Сан Санича • «Рештки» мирних ландшафтів • Мистецький Франківськ, якого немає • Борделі Станіслава • Як у Франківську запустили перший великий книжковий клуб • «Класичні сакральні образи, як Ісус Христос, зрозумілі всім, а от побачити сакральне в абстракції може не кожен» • «Спочатку йде поет і пропагує свої ідеї». Розмова з видавцем Василем Іваночком • Стан потопу • Як у Франківську зʼявилась велика читацька спільнота: бліц із засновником проєкту «Читай» • Вечірки на тлі розфарбованого в піксель часу. Бліц зі співзасновником VTIXА • Гуцульський великдень • Чому у Франківську не знімають кіно? Коментує Марʼяна Заклінська • Хто і навіщо відкрив у Франківську новий простір для електронної музики? - Postimpreza • Від начальника до директора. Як обирали директора Інституту мистецтв ПНУ - Postimpreza • Як тремтить матеріальність: одного разу в Надвірній • Створити стираючи • «Віднайдення спільного стає інструментом подолання зовнішнього та внутрішнього ворога» - Postimpreza • «Культура стає механізмом, щоби просто продовжувати жити» • «Право на пам’ять має той, хто це право затребує» • «Колумб» означає рух. Історія фотоклубу з Франківщини • Як критикується у Франківську? • «Фестиваль і Франківськ дуже пасують одне одному через свою нішовість». Бліц з організаторами кінофестивалю «4:3» • Як розбачити виставку Богдана Бринського • Відео-артистичні декларації в Івано-Франківську • «Тиха вода людей топить» • «Король Лір: як ми шукали любов під час війни». Пʼєса як спосіб пережити пережите • Культурний ландшафт Карпат в епоху Антропоцену • «Спільнота — це також про підтримку»: про мистецький урбанкемп «Тіло міста» • Театр перемоги • «Говорити про цю виставку як про проміжний підсумок великої війни було б нещиро»: бліц з Миколою Джичкою та Юрієм Бакаєм • «Жити нестерпно важко навіть у спокійніші часи, але нічого кращого ніхто нам не пропонує» • Чому люди покидають Франківськ? Історії мисткині, перекладачки та редакторки • Деокупація пам’яті • Резиденція про майбутнє: соні, оси, сни й пісня про апокаліпсис • «Війна — це не кінець життя. Це довга і важка праця» • Письменниця Іванна Стеф’юк: «Памʼятати означає оживлювати» • Харківська видавчиня Наталія Васильєва: «Моє видавництво не зупиняється, бо воно не може по-іншому» • Час переходу • Жінки, провокації, Балкани. Історія франківської мисткині Весели Найденової • «Цей фільм був антиперфекціонізмом, бо війна — не час перфекціонізму»: бліц з Надією Парфан • Ось і кінчився ліс: фоторепортаж з виставки, присвяченій збереженню памʼяті • «Легко навчитись малювати, важко навчитись бути художником» • Пережити тиск: як аудіовізуальний перформанс допомагає рефлексувати про війну • Розширення пам'яті. Нові слова, якими ми описуємо війну, культуру і комеморацію • «Справжнє ім’я найцікавішого автора нашого часу — зміна» • Це (не) цифрове мистецтво: розшифровуючи пікселі Володимира Луканя • Реставрація спільнот через реставрацію дверей • «Люди живуть попри все. І живуть по-справжньому. Їм потрібне мистецтво. Вони його продукують» • «Хочеться через зацифрування робити недоступні речі доступними та більш видимими» • Марія Русінкевич: «Хорошими ми завжди можемо бути, а от сміливими — треба ще наважитися» • Анна Потьомкіна та Дмитро Чепурний: розмова про п’ять мистецьких резиденцій «Асортиментної кімнати» • Перемоги та здобутки франківської культури • Арт Галерея Ваґабундо "На різдво про таке не говорять" • На Різдво не говорять про мистецтво • Три історії про гуцульську коляду • «Привіт з Криворівні!» • «Є багато воєнних інформаційних приводів, але культура йде паралельно з ними» • Вихід за лінії. Бліц з Віталієм Гоцанюком • Про що звучить Леся Українка у підвалах театру • Звукові ландшафти за часів війни. Голос німоти • Квіти Святого Франциска • «Музейна робота — не лише показувати експонати, а й бути базою для наукових досліджень» • Війна, люди, ресурси. Що й хто формує майбутнє незалежних мистецьких інституцій Франківська • Діалоги в кімнаті. Розмови художників під час резиденції «Робоча кімната» • Старі нові слова: рецензія на книжку Мірека Боднара «…ще, ще, ще, не зупиняйся!» • Навчальна зустріч для культурних журналіст_ок та критик_инь • «Імпреза» всюди й ніде. Як Івано-Франківськ (не) памʼятає про одну з найбільших мистецьких подій своєї сучасної історії • Двері, які зуміли зберегти • Хороші погані мурали • Як франківські скетчери комунікують з містом і людьми • Маша і люди • Творити, як вперше у світі • Гра в трансгресію • Жінка про жінок: кураторські практики Ані Потьомкіної • Гуцулія. На рівні хмар. Фоторепортаж з виставки • Нікіта Тітов: «Думаю, після війни з'явиться новий пацифік — світ без двоголового орла» • 67 шляхів до України. Фоторепортаж з виставки Олексія Борисова • Дарчині лєгумінки. Галицька вчителька, що стала взірцевою кулінаркою • «Раніше переклад був про цікавість до Іншого. Зараз він радше — про намагання пояснити себе світові» • Возз'єднання гурту «Пан Пупец». Панки допомагають ЗСУ • Мірек Боднар і Христина Михайлюк: «Видавництво — це дуже егоїстична штука» • Франківський гурт Zlypni випустив перший трек з нового альбому - Postimpreza • Володимир Лукань: «Я — той, хто займається, чим хоче. Зазвичай таких людей називають художниками» • Харків — залізобетон. Віртуальна екскурсія виставкою • Сергій Мельниченко: «Для мене фотографія — це не миттєвість. Це цілий процес» • «Згуртованість і одностайність в культурному середовищі — це, можливо, і контрпродуктивно» • Гуцульські екслібриси у світі: фоторепортаж з виставки • «Вони намагалися нас знищити, але не знищили — адже ось вони, нащадки» • Дозволити собі бути ніким • 2 частина / Галина Петросаняк: «Зараз — найкращий час відмовитися від російської культури» • 1 частина / Галина Петросаняк: «Сенс життя в тому, що ми щось повсякчас переписуємо» • Навіть у мороку залишатись митцем народу • Театральний велетень у місті. Що (не) так з будівлею Франківського драмтеатру • «Недобиті і недовідроджені, бо ялові» • «Кухня — це таке ж мистецтво, як, наприклад, французька поезія» • Замість минулого — «Порожнє місце» • post impreza | Patreon • Як (не) провести масовий захід під час війни: практичні поради • Червоним по чорному. Фоторепортаж з «Каліграфічної кімнати» • Культура Незалежності • Зберегти не можна забути • «Колекціонування — це хвороба» • Деревообробка. Що стоїть за деревом, або Франківськ не з першого погляду • Маріанна Глинська: «В Україні, навіть у Франківську, є повна свобода, коли свою квартиру можна перетворити на артпростір» • Як говорити про найважливіші на світі речі по-гуцульськи • Петро Буяк: митець, образотворець, провокатор • Культурне місто (не)воєнного часу • Осмислення: Потік Боринця • А це хто забере в нас: прийшли, подивилиси, послухали та й п’шли • «Імпреза» як сумнів на тлі міжсезоння • Пам‘ять у вітринах • Кому й навіщо потрібна стратегія розвитку культури • Головна сторінка сайту • Facebook • Twitter (eng)